Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкий троянди аромат,
і чорнобривців гірка втіха-
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят.
Вже настоялись небеса
на літніх соковитих травах.
З роками в золотих загравах
не блякне сонячна краса.
Ти все ж така - та сама суть.
Тонка душа - до болю просто!
Ще більше прагнеш росту-росту.
... Нехай роки тобі несуть
благословінь небесних зливи,
і безліч спогадів щасливих.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дорога сестро, дуже вдячний Вам за цю поезію. Від неї війнуло на мене класикою.
Одначе дозвольте запропонувати Вам невелику доконечну правку.
Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкИй троянди аромат,
і чорнобривців квола втіха -
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят
Ваш у Господі брат і слуга Євген. Комментарий автора: Дякую, брате, Вам за відгук, Вашу пораду і таку гарну оцінку (приймаю її, як аванс і розумію, що мені ще довго треба рости - і чи ж доросту- щоб досягнути до "путнього" рівня). Дяється взнаки і недостача освіти, і відірваність від рідної мови, і слабкий словниковий запас, і, напевно, невміння чи лінь працювати навіть над тим, що дано Богом, і скільки його дано, і...
Дякую за виправлені помилки. Наголоси - то моя велика проблема. Хоч бери кожне слово перевіряй по словнику! Над епітетом до чорнобривців, ще попрацюю. "Квола втіха" - гарний варіант, але він змінить зміст того, що я хотіла сказати. Чомусь запах чорнобривців, як і полині, асоціюється у мене з чимось більшим, ніж гіркота. У тій гіркоті - ворота до чогось таємничого, прекрасного і нам поки що не досяжного. Так гірко буває на похоронах/могилах дорогих тобі людей; людей, що прожили гарне, яскраве життя. Життя християнина. Гірко і боляче прощатися. Розумієш, що життя стане сірішим і буденнішим без тих людей. Але відчуваєш, що ти доторкнулася до чогось високого і світлого і незбагненного. Та гіркота і біль розлуки - то прелюдія до чогось піднесеного і бентежного. Його ми називаємо вічністю (з Богом, звичайно).
Як це зв'язати з цим віршом? В гіркуватому запаху чорнобривців - і сум за прожитими літами і святкування сьогоднішнього і тверда надія на вічність. Вибачте, якщо я так і не змогла пояснити доступно, того чого хотіла.
Статья в газету : Бог ли Христос? - Владимир Артемьев Бонус: ДВЕ ВСТРЕЧИ
Две девушки встретились мне на дороге.
Спросили: «Хотите услышать о Боге?
Я рад этой встрече, с восторгом кричу:
«О Боге?! Сестренки, конечно, хочу».
Их юные лица полны вдохновенья:
«Имеем от Господа мы откровенье.
Господь Иегова - единственный Бог.
Христос Иисус - Его лучший пророк.
Свидетели Господа мы Иеговы.
Журнал «Башня Стражи» - вот истины слово».
«Девчонки, родные, молю, погодите!
Вы страшную ересь сейчас говорите.
Христос - наш Спаситель, Он - Бог всех богов.
От смерти спасает Господня любовь.
Все, кто в это верит, теперь Божьи дети.
Я - Господа сын, не какой-то свидетель.
Вот Истина, Библия наша святая,
А вовсе не «башенка сторожевая».
Стоит ваша башня в бездонном болоте.
Опомнитесь, вы же в погибель идете!»
Но вижу: не внемлют они Слову Божью.
Опутал их дьявол смертельною ложью.
«О Господи, я так хочу их прозренья,
Я жажду помочь им прийти ко спасенью».
«Полгода назад, - мне Господь отвечал,
Впервые ты девушек тех повстречал.
Сердцами открытыми были готовы
Они принимать ко спасению Слово.
Но ты торопился и мимо прошел,
Зато лжепророк для них время нашел».
